Мистецтво не лише для галерей та музеїв.
Воно має жити і дихати серед людей, які його цінують. Наша мета — зібрати на одній платформі якомога більше якісного сучасного українського мистецтва, щоб зробити його доступним для вас. Сподобався певний твір? Оформіть замовлення через кошик або зв’яжіться з нами з допомогою телефону чи ел. пошти.
+38 067 352 58 77
wow@yoom.com.ua
Неможливо зцілити те, чого не відчуваєш. А я вже давно нічого не відчуваю. Я себе відучила відчувати, щоб не мордуватися, не переживати. Я затиснула ці всі відчуття, вплела їх між м’язовими волокнами спини, плечей та шиї. Я пам’ятаю, як ховали мою бабу. Я стояла в церкві і дивилась на неї в гробі і думала, як погано бабу причесали гробівники, і яка вона виглядає мала, так наче душа в ній важила більше за тіло. Я тоді дуже плакала від жалю за бабою, і той біль нитками вплітався між м’язи, викріплювався болем, кам’янів.
І я той біль понесла з собою далі і він був весь час зі мною. Щоб далі функціонувати та працювати, я вивчила себе його не відчувати, його елімінувати, його нівелювати, заперечувати.
І одного разу Бог великий і всемогутній вирішив, що вже йому набридло на той сором дивитись і він вирішив мене зцілити. А щоб я відчула той старий біль, мене має заболіти ще сильніше, так подумав Бог. І зробив так, що я надірвала сухожилля в плечі. В тому плечі, де зібралась уся вина. Все, де я була винна перед бабою, перед батьками, перед друзями і подругами, перед незнайомими людьми в тролейбусі, перед жіночкою в касі, перед сусідами, перед людьми на іншому кінці земної кулі, які ніколи мене не бачили і нічого про мене не знають.
І той біль почав повертати мене до себе. Я почала себе більше слухати, намагаючись почути ту тиху розповідь моїх м’язів. Записати ту пісню, яку вони співають дуже тихо. Записати і зберегти, бо вона важлива. Я почала чути, як мені боляче, що я мушу проживати свою травму цілком сама і мені нема на кого схилити плече. Нема кому виплакатися, ніхто не вислухає і не допоможе. Я почала чути, як я цілковито перестала розраховувати на інших, а лише на себе саму. Я почала чути, як я навантажила на себе всі справи, як свої, так і всіх навколо, бо лише я їх можу зробити, і більше ніхто. Я почала чути, як я добре чую інших, але цілковито не чую себе.
Народилася 1984 року. Художниця працює в жанрі інтелектуального примітивізму, створюючи текстово-візуальні наративи філософського та психологічного характеру. Темами її мистецьких досліджень є травма та пост-травматичне відновлення, психосоматичне зцілення, внутрішня глибина, складність і багатошаровість людини.
У своїй мистецькій практиці мисткиня часто використовує поняття внутрішньої боротьби та дихотомії. Зараз їй також цікаво працювати з темою спокою, адже тепер він видається дуже необхідним, але майже недосяжним.
Брала участь у понад сотні виставок, фестивалів сучасного мистецтва та мистецьких резиденцій. Виставила 14 персональних проєктів. Картини художниці зберігаються у музейних фондах та приватних колекціях в Україні, Польщі, Фінляндії, Німеччині, Нідерландах, Словаччині, Угорщині, США та Туреччині.
