Моє ліжко – мій корабель. Перини та подушки перетворюються на вітрила і коли я засинаю, ми відпливаємо в далечінь. І мені не треба управляти тим кораблем, я можу просто спати. Він сам знає, куди пливе. Він знає, куди нам треба потрапити.
А ми пливемо у горішній світ за відповідями. Туди, де живуть мудрі. У нас буде трохи часу в горішньому світі, щоб розпитати мудрих, як нам правильно жити, як вчинити, що сказати, що зробити. Горішні не скажуть нам багато, а лише кілька слів. Вони більше покажуть нам образи та картинки. Такі зашифровані у символічні образи. Мудрі горішні посміхнуться тихо і скажуть «Йдіть з миром».
І ми з кораблем попливемо назад. Додому. Вже буде світанок.
Я прокинусь і не пам’ятатиму все, що сказали горішні мудрі. Я пам’ятатиму натяки, шматочки. Цілий день я буду намагатись згадати, скласти це все докупи. І дещо складеться.