Мистецтво не лише для галерей та музеїв.
Воно має жити і дихати серед людей, які його цінують. Наша мета — зібрати на одній платформі якомога більше якісного сучасного українського мистецтва, щоб зробити його доступним для вас. Сподобався певний твір? Оформіть замовлення через кошик або зв’яжіться з нами з допомогою телефону чи ел. пошти.
+38 067 352 58 77
wow@yoom.com.ua
Робота входить до серії «Нестійкі образи».
Цей глибокий, екзистенційний абстрактний портрет працює на межі сучасного неоекспресіонізму та сакрального мистецтва. Видовжене, стилізоване обличчя відсилає до строгості та урочистості давнього іконопису або фаюмських портретів, але позбавлене буквального релігійного контексту задля дослідження універсального людського страждання та стійкості. Структурна композиція роботи визначається різкою вертикальною віссю, яка розсікає обличчя, символізуючи внутрішній розкол, свідомість, травмовану пережитим, або важкий внутрішній хрест, який несе людина. Автор використовує щільну, багатошарову техніку пастозного живопису (impasto), де грубі та впевнені мазки мастихіном будують обличчя, наче вивітрений часом архітектурний монумент. Мова кольору промовляє про глибоку трагедію: світле чоло, що випромінює залишки внутрішнього світла чи інтелекту, оточене поглинаючим виром фіолетових, глибоких бордових та нічних чорних відтінків. Асиметричні й частково приховані очі дивляться не на глядача, а крізь нього, застиглі у вічному, мовчазному протистоянні з долею. Ця робота — тактильний, живий пам'ятник мовчазній витривалості людської душі.
Основою авторської практики є поєднання пластичного мислення скульптора з експресивною природою живопису. Колір функціонує як конструктивна сила: він не описує предмет, а організовує простір, формує ритм композиції та визначає її внутрішню архітектуру. Насичені мінеральні охри, глибокі ультрамарини та розпечені спектри червоного взаємодіють як елементи єдиної тектонічної системи.
Центральною темою творчості є мінливість — безперервний процес трансформації, що визначає як природні явища, так і людське сприйняття. Художника цікавить момент, коли невидима енергія набуває матеріальної присутності, а живопис стає не репрезентацією реальності, а її фізичним продовженням.
Його твори існують на межі образу й об'єкта. Вони взаємодіють із простором так само активно, як із глядачем, змінюючи характер світла, масштаб інтер'єру та спосіб переживання архітектури. Кожна робота задумується як автономна пластична система, здатна існувати поза часовими стилями й тенденціями, зберігаючи актуальність завдяки силі експресії та універсальності людського досвіду.
