Любомир Заремба

Основою авторської практики є поєднання пластичного мислення скульптора з експресивною природою живопису. Колір функціонує як конструктивна сила: він не описує предмет, а організовує простір, формує ритм композиції та визначає її внутрішню архітектуру. Насичені мінеральні охри, глибокі ультрамарини та розпечені спектри червоного взаємодіють як елементи єдиної тектонічної системи.

Центральною темою творчості є мінливість — безперервний процес трансформації, що визначає як природні явища, так і людське сприйняття. Художника цікавить момент, коли невидима енергія набуває матеріальної присутності, а живопис стає не репрезентацією реальності, а її фізичним продовженням.

Його твори існують на межі образу й об'єкта. Вони взаємодіють із простором так само активно, як із глядачем, змінюючи характер світла, масштаб інтер'єру та спосіб переживання архітектури. Кожна робота задумується як автономна пластична система, здатна існувати поза часовими стилями й тенденціями, зберігаючи актуальність завдяки силі експресії та універсальності людського досвіду.