Мистецтво не лише для галерей та музеїв.
Воно має жити і дихати серед людей, які його цінують. Наша мета — зібрати на одній платформі якомога більше якісного сучасного українського мистецтва, щоб зробити його доступним для вас. Сподобався певний твір? Оформіть замовлення через кошик або зв’яжіться з нами з допомогою телефону чи ел. пошти.
+38 067 352 58 77
wow@yoom.com.ua
У роті я тримаю 13 яєчних жовтків. Вони мають такі тонкі та ніжні оболонки, які дуже легко прорізати зубами. А мені дуже важливо зберегти їх цілими і неушкодженими. Я обережно перекочую їх у роті, так, щоб вони не тріснули і не розрізалися і не розтеклися. Я їх дуже бережу. І одночасно мені потрібно говорити, вимовляти слова до людей, не пошкодивши ті жовтки.
Я обережно добираю кожне слово, щоб ненароком, необережно нікого не образити, не ранити, не зачепити якусь болючу струну в душі, не скривдити. Я обережно добираю і повільно вимовляю слова, що ненароком не сказати щось не те, щось образливе, чи непотрібне, чи таке, чого зараз ця людина не хоче чути. Я вивіряю та виважую кожне слово перед тим, як його сказати. Я обачливо кожне слово добираю, обкатуючи його в роті, як ніжний яєчний жовток, перед тим, як його випустити з рота звуком.
І це таке велике зусилля, таке напруження, така важка праця, що у мене вже болять щелепи. Біль від щелепного суглобу передається у скроні, обличчя, вуха. Оце напруження переживається як фізичний біль.
І все одно, як би сильно я не старалась, люди ображаються на мене. Все одно я весь час їм чимось не вгоджую, не задовольняю їх потреби, не кажу те, що вони хочуть. І я якась така незграбна в тому спілкуванні, що люди від мене відвертаються, соромлять мене, обговорюють мене за спиною, висміюють.
Мені боляче від цього, але вже дуже давно, багато-багато років я не можу плакати. І так наче цим болем плаче моя щелепа. Ті сльози стримані боком вилазять. Той біль і сором стискають мою щелепу і кришаться зуби вночі, коли я сплю. І я прокидаюсь із болем, розтираю свою щелепу руками.
Я б дуже хотіла виплюнути в стару миску ті всі яєчні жовтки і віддати їх дворовим псам. Я б хотіла разом викричати із себе ту всю напругу, і біль, і образу, і кричати-кричати, дуже голосно сваритись, і тупати ногами, і штовхатись, і казати лайку, і може навіть стукати кулаками по столі і по стінах, щоб аж штукатурка сипалась зі стелі і дзеленчала люстра і птахи зривались з даху.
Але я мовчу. Моя травма знаходиться всередині мого мовчання. Моя травма – це мій яєчний жовток. А навколо нього – ще є білок. А навколо – ще шкарлупа. А навколо – ціла курка. А та курка давно кудись втекла.
Народилася 1984 року. Художниця працює в жанрі інтелектуального примітивізму, створюючи текстово-візуальні наративи філософського та психологічного характеру. Темами її мистецьких досліджень є травма та пост-травматичне відновлення, психосоматичне зцілення, внутрішня глибина, складність і багатошаровість людини.
У своїй мистецькій практиці мисткиня часто використовує поняття внутрішньої боротьби та дихотомії. Зараз їй також цікаво працювати з темою спокою, адже тепер він видається дуже необхідним, але майже недосяжним.
Брала участь у понад сотні виставок, фестивалів сучасного мистецтва та мистецьких резиденцій. Виставила 14 персональних проєктів. Картини художниці зберігаються у музейних фондах та приватних колекціях в Україні, Польщі, Фінляндії, Німеччині, Нідерландах, Словаччині, Угорщині, США та Туреччині.
