Мистецтво не лише для галерей та музеїв.
Воно має жити і дихати серед людей, які його цінують. Наша мета — зібрати на одній платформі якомога більше якісного сучасного українського мистецтва, щоб зробити його доступним для вас. Сподобався певний твір? Оформіть замовлення через кошик або зв’яжіться з нами з допомогою телефону чи ел. пошти.
+38 067 352 58 77
wow@yoom.com.ua
Робота з серії «Попаяні».
Попаяна людина — це та, яка змінилася у своїй поведінці під впливом певних зовнішніх обставин. Як розпечений метал під тиском паяльника, тільки тут, ментальна матерія під тиском зовнішнього світу. Інколи можна «попаятись» після вживання наркотиків, інколи, «попаятись» на чомусь, наче впасти в стан параної. Це доступний спосіб описати те, що здається дивним чи неприйнятним. Не заглиблюєшся в причини — просто визнаєш, що з людиною щось сталося, і кажеш: «Та його попаяло». Питань нема.
Акварель у цій серії поводиться так само, як і мої герої — вона змінює форму, деформується від води, розтікається, залишає плями.
Мої персонажі — різні індивідууми, яких я вважала «попаяними». Думаю, ця їхня «попаяність» — не прокляття, а певна суперсила.
Наталія Оліферович — молода українська міждисциплінарна трансмедійна концептуальна мисткиня, родом з міста Любомль — історично відомого контрабандистами, постійними пересуваннями та станом «поміж». У подібному стані нині перебуває й сама мисткиня.
У своїй практиці вона переважно зосереджена на темі ментальної стабільності й нестабільності, а також на способах проживання травм. Основний медіум художниці — перформанс, у якому тіло стає головним матеріалом для дослідження взаємозалежності між політикою, суспільством і особистим досвідом; живопис і графіка є її щоденною практикою, яку вона використовує як спосіб заземлення та контакту з фізичним Переважно працює з аквареллю — такою ж текучою й непередбачуваною, як життя.
Персонажі в практиці Наталії це зазвичай зображення усіх внутрішніх та зовнішніх процесів. Художниця зберігає зовнішньо cute vibes, проте в її роботах чітко простежуються теми жаху, сексуальності, смерті, післясмерття та ментальних модифікацій тіла, спричинених зовнішнім світом.
Наталія три роки навчалася в Академії мистецтв у Лейпцигу в класі графіки та живопису; наразі вона сфокусована на перформансі. Бере активну участь в українських та міжнародних виставках.
«Щоб не плакати, я сміялася» — одне з головних життєвих кредо Наталії, яке вона запозичила у своєї землячки.
