Монохромна абстракція — відлуння часу, де звичний хід життя перетинається з необхідністю постійно балансувати на межі з виживанням.
«Я відчуваю себе між плином матерії — чимось живим, рухомим, нестійким, майже плазмою — і геометричними незручними формами, що раптово врізаються у простір. Вони одночасно впорядковуть реальність і чинять опір, заважають, примушуючи спинятись і вдивлятись далі, за них».
Ми перебуваємо МІЖ.
Між домом і простором, що більше не відчувається безпечним.
Між минулим, яке не відпускає, і майбутнім, що не має форми.
Між контролем і хаосом.
Між рухом і зупинкою.
Між тишею і гулом.
Мж очікуванням і втомою.
Між бажанням упорядкувати і неможливістю це зробити.
Між спробою все зрозуміти і необхідністю просто витримати.
Це не відповідь і не висновок.
Це тривалий стан діалогу...
Кожен, хто дивиться на цю роботу, приносить у неї власне «між». Назва не пояснює і не підказує — вона лише залишає вектор руху і простір для власних роздумів.