Робота є частиною серії «Тихі символи, або Крихкість за вуаллю». Ця серія досліджує подвійність, приховану за зовнішньою красою та вишуканістю. Білі банти, що займають центральне місце на картинах, виступають символами, які поєднують у собі чистоту та вразливість, пам’ять та емоції, релігійний мир і внутрішню крихкість.
Чистота та невинність – білий колір і форма бантів нагадують про спогади з дитинства, асоціюються з ідеалізованим образом світу, коли все здавалося захищеним і простим. Однак, це не лише символ дитячої невинності, а й маска, за якою приховуються складніші емоції.
Пам'ять та втрата – у багатьох культурах білий бант має траурне значення, яке символізує пам’ять і сум за втраченим. У цій серії банти стають знаком прихованого болю, нагадуючи про те, що за зовнішньою естетикою може ховатися глибока емоційна рана.
Духовна символіка – бант як елемент, що нагадує релігійні або церемоніальні атрибути, втілює ідею духовного очищення та миру. Він ніби запрошує глядача до внутрішньої гармонії, одночасно підкреслюючи необхідність розуміння своєї вразливості.
У цій серії білий бант стає символом амбівалентності, поєднуючи зовнішню красу з прихованою вразливістю. Картини викликають у глядача відчуття неспокою та спонукають заглибитися в подвійність людської натури – красу, яка водночас втілює крихкість.