Сонячний сюрреалізм у тіні нацизму: ренуарівський період Рене Маґріта

Для нас Рене Маґріт — знаменитий художник-сюрреаліст, роботи якого важко не впізнати. Їм притаманна вигадлива сновидна образність та лаконічний, «прилизаний» стиль. Однак у житті художника був період, коли він звернувся до дуже відмінних виражальних засобів.

Рене Маґріт. «Урок анатомії», 1943 р.

Кінець 1930-х — початок 1940-х років був для Маґріта доволі турбулентним в особистому плані, оскільки шлюб із коханням всього його життя Жоржеттою Берґер опинився під загрозою. Не додавало оптимізму й відчуття неминучої континентальної катастрофи — війни, яка насувалася.

Рене Маґріт. «Задум», 1943 р.

Коли нацисти окупували Бельгію, Рене Маґріт почав розмірковувати над тим, як його мистецтво може залишатися критичним як у політичному, так і у філософському плані. Він вважав, що сюрреалістичний проєкт зазнав невдачі: «Нацистські ідіоти набагато краще досягнули плутанини й паніки, які сюрреалізм хотів створити, щоб поставити все під сумнів», — писав він. До того ж Маґріт тепер побоювався, що через ранні сюрреалістичні композиції його можуть запроторити до божевільні.

Рене Маґріт. «Пожежа», 1943 р.

У відповідь на ці дилеми художник поринув у нову для себе творчість, перейнявши в Ренуара, яким він щиро захоплювався, колірну гаму та техніку, однак зберігши власну сюрреалістичну образність. Сьогодні цей період Маґріта (1943–1947) ми знаємо як «сонячний», або ж ренуарівський.

Рене Маґріт. «Врожай», 1943 р.

Хоча критики та друзі художника сприйняли такий поворот у його творчості доволі критично, ретроспективно можна стверджувати, що ми маємо бути вдячними митцю за такий експеримент, адже ренуарівський період — це, безумовно, одне із яскравих явищ європейського живопису ХХ століття, яким не можна не насолоджуватися. Що ми й пропонуємо вам зробити.

Рене Маґріт. «Перший день», 1943 р.

Рене Маґріт. «Посмішка», 1943 р.

Рене Маґріт. «Щаслива доля», 1945 р.

Рене Маґріт. «Аліса в Країні Чудес», 1946 р.

Рене Маґріт. «Сновидець», 1946 р.